Як фотографувати гори?

У горах досить багато моментів, які хочеться сфотографувати незалежно від умов освітлення, і в цьому випадку часто допомагає використання поляризаційного світлофільтра. Цей фільтр влаштований так, що при повороті його навколо оптичної осі практично зникає відбите світло. Даний ефект може сильно допомогти в разі потреби зйомки чудової панорами проти сонця, дивовижної лисини, "очкарика", та й багато чого іншого, що сильно відбиває сонячне світло. З його (фільтра) допомогою можна "прибрати" непотрібні в кадрі відблиски від фар автомобілів або ліхтарів на мокрому асфальті, відображення сонця в капоті автомобіля, відблиски на вигнутій поверхні пляшкового скла. До речі, цей же фільтр абсолютно класно притемнює небо, тобто можна отримати кадри з дуже темним небом, дуже драматичні картинки. Необхідно тільки пам'ятати, що використання одночасно двох і більше світлофільтрів (УФ-фільтра і поляризаційного) може призвести до він'єтування (затемнення) кутів кадру через те, що довга виступаюча перед передньою лінзою частина об'єктива може затулити частину зображення. Перевірте це перед виїздом, не пошкодуйте кількох кадрів - а то потім образливо може бути.

Магія фотографії зоряного неба майже завжди причаровує погляд. Романтики милуються зірками, а фантазери починають мріяти. Немає такої людини, яка б залишалась байдужою до краси нічного неба. І як би не здавалося складним відобразити красу зоряних пейзажів, насправді ж, якщо вникнути в процес і технологію, то можна робити чаруючі фотознімки. Якщо ви приїдете на ромашкове поле, поставите штатив і зробите кадр, то він швидше за все не буде приковувати погляд глядача. Справа в тому, що основна родзинка нічних фотографій - це їх глибина. Щоб досягти цієї глибини вам потрібен буде передній план. Ним може служити силует людини на гірці, верхівка самотнього дерева або густі гілки дерев, напівзруйновані старовинні споруди або мости. Одним словом будь-який об'єкт цікавої форми. Пам'ятайте про ще один нюанс, так як фотозйомка зоряного неба робиться на довгих витримках, то в разі зйомки в умовах міста, на фотознимках будуть переосвітлення. Цю проблему можна частково вирішити блендою або світлофільтром, але повністю позбавитися від паразитичної дії міського освітлення вам навряд чи вдастся.

Перш за все, зробити гарний знимок темного предмета , що рухається на досить пристойній швидкості на білому фоні не складно, а дуже складно. 99% таких знимків є невдалими. Перш за все, і в цьому випадку найчастіше необхідна корекція експозиції. Крім того, лижник рухається швидко, і щоб він не вийшов на фотографії "змазаним" (за винятком тих випадків, коли саме цього ефекту і потрібно добитися) необхідно використовувати досить коротку витримку, не довшу ніж 1/125 сек. В одному з оглядів прекрасних фотографій, зроблених видатними майстрами своєї справи, були приведені параметри зйомки відомих гірськолижників. Витримка більшості кадрів становила близько 1/750 сек. А для отримання великої глибини різкості (тобто, щоб можна було отримати різкий знімок і тоді, коли лижник вже проїхав точку, по якій здійснювалось фокусування при використанні фотоапаратів більш високого, ніж "focus-free" класу, автофокусних або з ручним наведенням на різкість ) необхідно використовувати мінімально можливу діафрагму ("дірку" в об'єктиві). Поєднання обох цих параметрів призводить до необхідності використання плівки великої чутливості, 400 одиниць. Крім того, для успішного "ловіння кадру" необхідно використовувати об'єктив з великою фокусною відстанню, щоб можна було знімати з якомога більшої відстані, і при цьому лижник вийшов би досить крупно і не встиг виїхати з кадру за час зйомки. Також бажано в процесі одного спуску лижника встигнути зробити якомога більше кадрів, щоб потім відібрати найбільш вдалий (або найменш поганий, у кого що вийшло), а для цього потрібен апарат з високою швидкістю протяжки плівки. І дуже добре при цьому використовувати таку модель апарату, яка володіє "слідкуючим автофокусом", тобто здатна відстежувати переміщення об'єкту і коректувати фокусування об'єктива. Але не сподівайтеся, що при використанні серйозної техніки отримаєте знимки, якими можна милуватися, з першої спроби - тільки досвід і велика кількість знимків зможе вам допомогти. Знімає не апарат, знімає фотограф.

Зйомка на природі потребує набагато більше терпіння й знання звичок тварин. Все, як на полюванні, тільки з фотоапаратом. Доводиться вистежувати, вишукувати, ловити момент. З якимись птахами і тваринами це зробити простіше. Наприклад, чайки і баклани охоче позують за булку з сезамом, інші ж будуть всіляко ховатися. Тут головне - не здаватися. Іноді вдалий кадр можна зробити тільки на п'ятий день спроб. А то й ще пізніше.

Говорити ми будемо тільки про «вузьку» техніку, що використовує звичайну вузьку рулонну плівку, з форматом кадру 24х36 мм. Середньо-і широкоформатна техніка потребує особливого поводження, для репортерської зйомки підходить мало, використовується професіоналами, і, маючи її в руках, можна про фоторушницю вже й забути. Сьогодні всю «вузьку» фототехніку можна умовно розділити на «мильниці», «далекоміри», «радянську» і «західну» (включаючи сюди, звичайно ж, японську), напівпрофесійну і професійну. «Мильниці» і «далекомірки» насправді не такі вже й погані, як здається на перший погляд, і якщо вони справні, ними можна зробити навіть виставку (!). Але пейзажну, а ніяк не репортерську. А зйомка тварин в природі саме така. Причому набагато складніша, ніж зйомки людей! Адже диким тваринам, що прагнуть до того ж «випаруватися» з поля зору спостерігача, не можна вказати, де і як позувати. Вони можуть вискочити в трьох метрах і тут же опинитися в 10 або 20 метрах від мисливця. Знімаючи їх, потрібно крутитися, як дзига, і діяти, як боєць «спецназу» в бою! Чітко і блискавично. Тому головний мінус мильниці - неоперативність, неможливість наближення до тварини за рахунок зміни фокусної відстані апарату в цілому. Цю перевагу - можливість зміни об'єктивів з різними фокусними відстанями - мають інші три класи камер.